топорець
ТОПОРЕ́ЦЬ див. топіре́ць¹.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- топорець — (гуцульський) ціпок з головкою у формі сокири [IV] топорець (21, 440) – “невеличка гуцульська сокирка, бартка”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
- топорець — топоре́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- топорець — див. топірець I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- топорець — ТОПОРЕ́ЦЬ див. топіре́ць¹. Словник української мови в 11 томах
- топорець — Топорець, -рця м. 1) ум. отъ топір. 2) Топорикъ, родъ трости съ топорикомъ (металлическімъ или деревяннымъ) вмѣсто набалдашника. Шух. I. 289, 128, 129. Гол. Од. 70. Словник української мови Грінченка