тремтливий

тремтли́вий

-а, -е.

1》 Який тремтить (у 1, 2 знач.), здатний тремтіти, дрижати від чогось; тремтячий (у 2 знач.).

|| Який нервово, від хвилювання, холоду тощо здригається, рухається.

|| Миготливий, мерехтливий (про світло, вогонь і т. ін.).

|| Переривчастий, дрижачий, нерівний (про голос, звук).

|| Який посилено б'ється (про серце). Тремтливе серце.

2》 перен. Боязкий, полохливий. Тремтливі козулі.

3》 перен. Пройнятий внутрішнім, душевним хвилюванням; схвильований. Тремтливе чекання.

Значення в інших словниках

1. тремтливий — тремтли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тремтливий — (- світло) мерехтливий, миготливий, тріпотливий, (- голос) переривчастий, П. боязкий, полохливий, (- чекання) схвильований, тремкий, тремтячий  Словник синонімів Караванського
3. тремтливий — ТРЕМТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який тремтить (у 1, 2 знач.), здатний тремтіти, дрижати від чогось; тремтячий (у 2 знач.). Білочка примостилася в дуплі тремтливої осики (О. Іваненко); В тії калини на зорі Нахилиш ти тремтливу гілку І з неї виріжеш сопілку... (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. тремтливий — БОЯЗКИ́Й (який легко піддається почуттю страху), БОЯЗЛИ́ВИЙ рідше, БОЯГУ́ЗЛИВИЙ зневажл., СТРАХОПУ́ДЛИВИЙ підсил. розм., СТРАХОПУ́ДНИЙ підсил. розм.; ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙ підсил. (який постійно лякається); ТРЕМТЛИ́ВИЙ поет., ТРЕ́ПЕТНИЙ поет.  Словник синонімів української мови
5. тремтливий — Тремтли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. тремтливий — ТРЕМТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який тремтить (у 1, 2 знач.), здатний тремтіти, дрижати від чогось; тремтячий (у 2 знач.). Білочка примостилася в дуплі тремтливої осики (Ів., Опов.  Словник української мови в 11 томах