тремтливий
ТРЕМТЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який тремтить (у 1, 2 знач.), здатний тремтіти, дрижати від чогось; тремтячий (у 2 знач.).
Білочка примостилася в дуплі тремтливої осики (Ів., Опов., 1949, 193);
В тії калини на зорі Нахилиш ти тремтливу гілку І з неї виріжеш сопілку… (Забашта, Квіт.., 1960,75);
; Десь угорі, мало не під самими зорями лопотіло його [осокора] тремтливе листя (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 40);
// Який нервово, від хвилювання, холоду тощо здригається, рухається.
Тремтливими пальцями Максим потирав скроні (Рибак, Час.., 1960, 433);
Підступила [Галя] і подала, певне з холоду, тремтливу дівочу руку на привітання (Ле, Право.., 1957, 156);
// Миготливий, мерехтливий (про світло, вогонь і т. ін.).
Немовби бачу я шушенську довгу ніч, Бори, пронизані тремтливими вогнями, І хату рублену, де молодий Ілліч Пером безтрепетним писав «Проект програми» (Рильський, III, 1961, 309);
Високе вогнище заливає тремтливим червонястим світлом велику галявину (Коз., Сальвія, 1956, 120);
За річкою у тремтливому мареві розстилався рідний край (Гончар, III, 1959, 10);
// Переривчастий, дрижачий, нерівний (про голос, звук).
Дід ішов і співав. І ся немудра стареча пісня, тремтливий голос, і сей темний силует церкви.. — все те творило гармонію тихої гуцульської ночі (Хотк., II, 1966, 136);
І поїзд пішов. Відгуркотів. Стало тихо-тихо. І раптом, немов десь під землею, народився тремтливий звук.. То загув на шахті гудок (Ткач, Плем’я.., 1961, 266);
// Який посилено б’ється (про серце).
Тремтливе серце.
2. перен. Боязкий, полохливий.
Тремтливі козулі.
3. перен. Пройнятий внутрішнім, душевним хвилюванням; схвильований.
Тремтливе чекання.
Словник української мови (СУМ-11)