тремтячий

тремтя́чий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до тремтіти.

2》 Який тремтить (у 1, 2 знач.); здатний тремтіти, дрижати від чогось; тремтливий.

|| Який нервово, від хвилювання тощо здригається, рухається.

|| Миготливий, мерехтливий (про світло, вогонь і т. ін.).

|| Переривчастий, дрижачий (про голос, звук).

Значення в інших словниках

1. тремтячий — тремтя́чий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. тремтячий — див. зляканий  Словник синонімів Вусика
3. тремтячий — [треимт’ачией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
4. тремтячий — ТРЕМТЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до тремті́ти. Тарас, змахнувши тремтячою від хвилювання рукою, став перегортати так давно втрачені малюнки (О. Ільченко); Оксен сидів на своїх санях.  Словник української мови у 20 томах
5. тремтячий — ТРЕМТЛИ́ВИЙ (який часто й коротко трясеться, тремтить), ТРЕМТЯ́ЧИЙ (ТРЕМТЮ́ЧИЙ), ТРІПОТЛИ́ВИЙ, ТРЕ́ПЕТНИЙ (ТРЕ́ПІТНИЙ), ТРЕПЕТЛИ́ВИЙ рідко, ТРЕМКИ́Й рідко. — Пор. 1. тремті́ти.  Словник синонімів української мови
6. тремтячий — Тремтя́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. тремтячий — ТРЕМТЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до тремті́ти. Тарас, змахнувши тремтячою від хвилювання рукою, став перегортати так давно втрачені малюнки (Ільч., Серце жде, 1939, 203); Оксен сидів на своїх санях.  Словник української мови в 11 томах