туговухий
тугову́хий
-а, -е, рідко.
Який погано чує; глухуватий.
|| у знач. ім. туговухий, -хого, ч. Той, хто погано чує; глухуватий.
Великий тлумачний словник сучасної української мовитугову́хий
-а, -е, рідко.
Який погано чує; глухуватий.
|| у знач. ім. туговухий, -хого, ч. Той, хто погано чує; глухуватий.
Великий тлумачний словник сучасної української мови