тугувато

тугува́то

1》 Присл. до тугуватий.

2》 у знач. присудк. сл. Важкувато (про труднощі в чомусь, з чимось, нестатки).

Значення в інших словниках

1. тугувато — тугува́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. тугувато — ТУГУВА́ТО. 1. Присл. до тугува́тий. Не мавши ніколи справи з машинами, з їх огріванням, він тугувато засвоював спочатку закони механіки (Г. Коцюба). 2. у знач. пред. Важкувато (про труднощі в чомусь, з чимось, нестатки). – Люди будуть, Григорію Петровичу.  Словник української мови у 20 томах
3. тугувато — ВА́ЖКО присудк. сл. (про наявність знегод, труднощів, страждань), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО, СКРУ́ТНО, СУТУ́ЖНО, ТУ́ГО, НЕЛЕ́ГКО, ГІ́РКО, НЕСО́ЛОДКО, НЕПЕРЕ́ЛИВКИ розм.; ВАЖКУВА́ТО, ТРУДНОВА́ТО, ТУГУВА́ТО (до певної міри).  Словник синонімів української мови
4. тугувато — ТУГУВА́ТО. 1. Присл. до тугува́тий. Не мавши ніколи справи з машинами, з їх огріванням, він тугувато засвоював спочатку закони механіки (Коцюба, Нові береги, 1959, 107). 2. у знач. присудк. сл. Важкувато (про труднощі в чомусь, з чимось, нестатки).  Словник української мови в 11 томах