туркотати
туркота́ти
-очу, -очеш і туркотіти, -очу, -отиш, недок.
1》 Видавати неголосні низькі переливчасті звуки (про голуба, горлицю та деяких інших птахів).
|| перен., розм. Довго і безперервно говорити; говорити лагідно, ніжно.
2》 перен., розм. Одноманітно торохтіти, стукотіти.
Великий тлумачний словник сучасної української мови