туркотати —
див. говорити
Словник синонімів Вусика
туркотати —
ТУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ТУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Видавати неголосні низькі переливчасті звуки (про голуба, горлицю та деяких інших птахів). Вона ніби крізь сон чула, як десь у лузі туркотала горлиця (І.
Словник української мови у 20 томах
туркотати —
-очу, -очеш і туркотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 Видавати неголосні низькі переливчасті звуки (про голуба, горлицю та деяких інших птахів). || перен., розм. Довго і безперервно говорити; говорити лагідно, ніжно. 2》 перен., розм. Одноманітно торохтіти, стукотіти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
туркотати —
Туркота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть; туркочи́, -чі́ть і туркоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть; -коти́, -ті́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
туркотати —
ТУРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ТУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. Видавати неголосні низькі переливчасті звуки (про голуба, горлицю та деяких інших птахів). Вона ніби крізь сон чула, як десь у лузі туркотала горлиця (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
туркотати —
Туркота́ти, -чу́, -чеш гл. 1) Ворковать. В лузі туркотала горлиця. Левиц. І. 113. 2) Ворчать. 3) Твердить одно и то же. 4) Стучать; барабанить. Щось гуркотит і туркотит. Гол. III. 464. Барабан туркоче. Мир. ХРВ. 145.
Словник української мови Грінченка