тяма
тя́ма
-и, ж., розм.
Здатність осмислювати що-не-будь; кмітливість, тямущість; розум.
|| рідко. Свідомість.
Без тями — а) нічого не усвідомлюючи, з потьмареною свідомістю; б) без пам'яті; в непритомному стані. Дійти до тями.
Великий тлумачний словник сучасної української мови