Великий тлумачний словник сучасної мови

тямковитий

тямкови́тий

-а, -е, розм.

Те саме, що тямовитий.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. тямковитий — тямкови́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. тямковитий — див. розумний  Словник синонімів Вусика
  3. тямковитий — ТЯМКОВИ́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що тямови́тий. Багато тут [серед ополченців] робітничої молоді, сміливої, тямковитої (О. Гончар); Влаштував [офіцер] хлопцям справжній екзамен.  Словник української мови у 20 томах
  4. тямковитий — КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
  5. тямковитий — ТЯМКОВИ́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що тямови́тий. Багато тут [серед ополченців] робітничої молоді, сміливої, тямковитої (Гончар, Людина.., 1960, 234); Влаштував [офіцер] хлопцям справжній екзамен.  Словник української мови в 11 томах