тямковитий

ТЯМКОВИ́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що тямови́тий.

Багато тут [серед ополченців] робітничої молоді, сміливої, тямковитої (Гончар, Людина.., 1960, 234);

Влаштував [офіцер] хлопцям справжній екзамен. Гурій, той відразу ж провалився, а Михайло просто-таки заворожив офіцера — письменний дуже, тямковитий (Збан., Сеспель, 1961, 241);

Він був хлопець тямковитий і зрозумів, що футбол — це, значить, не його зірка, от і все. Став.. токарем (Гур., Через замети, 1961, 25).

Значення в інших словниках

1. тямковитий — тямкови́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. тямковитий — див. розумний  Словник синонімів Вусика
3. тямковитий — ТЯМКОВИ́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що тямови́тий. Багато тут [серед ополченців] робітничої молоді, сміливої, тямковитої (О. Гончар); Влаштував [офіцер] хлопцям справжній екзамен.  Словник української мови у 20 томах
4. тямковитий — -а, -е, розм. Те саме, що тямовитий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тямковитий — КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм.  Словник синонімів української мови