тямкий
ТЯМКИ́Й, а́, е́.
1. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий.
Проворний, жвавий, меткий, тямкий, дотепний до всього.., [Іван] був з тих, що йому пальця в рот не клади (Григ., Вибр., 1959, 350);
Дядько давно захоплюється його здібностями. «Тямкий росте інженер» (Баш, На.. дорозі, 1967, 198).
2. рідко. З доброю пам’яттю, пам’ятливий.
Уривок той малий, гекзаметра півчверта, перейняла в лозі тямка її прамати, а нині ви його повторюєте дзвінко, мої цикади! (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 47).
Словник української мови (СУМ-11)