тямкий

ТЯМКИ́Й, а́, е́.

1. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий.

Проворний, жвавий, меткий, тямкий, дотепний до всього.., [Іван] був з тих, що йому пальця в рот не клади (Грицько Григоренко);

Дядько давно захоплюється його здібностями. “Тямкий росте інженер” (Яків Баш).

2. рідко. З доброю пам'яттю, пам'ятливий.

Уривок той малий, гекзаметра півчверта, перейняла в лозі тямка її прамати, а нині ви його повторюєте дзвінко, мої цикади! (М. Драй-Хмара).

Значення в інших словниках

1. тямкий — тямки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тямкий — Кмітливий, беручкий, головатий, бистрий на розум, св. мізкуватий; (дуже) ір. велемудрий; п! КВАЛІФІКОВАНИЙ; тямучий, тямковитий.  Словник синонімів Караванського
3. тямкий — див. розумний  Словник синонімів Вусика
4. тямкий — -а, -е. 1》 Здатний добре і швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий. 2》 рідко. З доброю пам'яттю, пам'ятливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. тямкий — КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
6. тямкий — Тямки́й, -ка́, -ке́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. тямкий — ТЯМКИ́Й, а́, е́. 1. Здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти що-небудь; кмітливий, тямущий. Проворний, жвавий, меткий, тямкий, дотепний до всього.., [Іван] був з тих, що йому пальця в рот не клади (Григ., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
8. тямкий — Тямкий, -а, -е 1) Сообразительный, смѣтливый. 2) Памятливый.  Словник української мови Грінченка