тямковитий

ТЯМКОВИ́ТИЙ, а, е, розм.

Те саме, що тямови́тий.

Багато тут [серед ополченців] робітничої молоді, сміливої, тямковитої (О. Гончар);

Влаштував [офіцер] хлопцям справжній екзамен. Гурій, той відразу ж провалився, а Михайло просто-таки заворожив офіцера – письменний дуже, тямковитий (Ю. Збанацький);

Він був хлопець тямковитий і зрозумів, що футбол – це, значить, не його зірка, от і все. Став .. токарем (О. Гуреїв).

Значення в інших словниках

1. тямковитий — тямкови́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. тямковитий — див. розумний  Словник синонімів Вусика
3. тямковитий — -а, -е, розм. Те саме, що тямовитий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тямковитий — КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
5. тямковитий — ТЯМКОВИ́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що тямови́тий. Багато тут [серед ополченців] робітничої молоді, сміливої, тямковитої (Гончар, Людина.., 1960, 234); Влаштував [офіцер] хлопцям справжній екзамен.  Словник української мови в 11 томах