тямкувати
ТЯМКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех., розм. Те саме, що тя́мити.
— Ну, ляпнуло собі щось перед сном оце дрімайло. Хіба воно, дурненьке, щось тямкує? — примирливо сказав батько (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 37);
Не хоче більше Груня бути.. свекрушиною попихачкою.. Тепер вона доведе, чи вміє варити, готовити. Чи тямкує на хазяйстві (Горд., II, 1959, 253).
Словник української мови (СУМ-11)