тямкувати
ТЯМКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод., розм.
Те саме, що тя́мити.
– Ну, ляпнуло собі щось перед сном оце дрімайло. Хіба воно, дурненьке, щось тямкує? – примирливо сказав батько (М. Стельмах);
Не хоче більше Груня бути .. свекрушиною попихачкою .. Тепер вона доведе, чи вміє варити, готовити. Чи тямкує на хазяйстві (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)