тіун
тіу́н
-а, ч., іст.
У Київській Русі, в українських і російських землях періоду феодальної роздробленості та в Російській централізованій державі (до 16 ст.) – господарський управитель феодала, суддя нижчої категорії і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної української мови