убитий
уби́тий
I (вбитий), -а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до убити I 1), 4-7).
|| убито, безос. присудк. сл.
|| у знач. ім. убитий, -того, ч.; убита, -тої, ж.Той (та), кого позбавили життя. Убитий горем.
2》 у знач. прикм., перен. Пригнічений, засмучений.
|| Який виражає пригніченість, засмученість.
3》 у знач. прикм. Уторований (про дорогу, стежку).
II див. вбитий I.
Великий тлумачний словник сучасної української мови