увічнений
уві́чнений
(ввічнений), -а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до увічнити.
|| увічнено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиуві́чнений
(ввічнений), -а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до увічнити.
|| увічнено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мови