угоряти

угоря́ти

(вгоряти), -яє, недок., угоріти (вгоріти), -рить, док., спец.

Зменшуватися в об'ємі при горінні, плавленні тощо.

Значення в інших словниках

1. угоряти — угоря́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. угоряти — УГОРЯ́ТИ (ВГОРЯ́ТИ), я́є, недок., УГОРІ́ТИ (ВГОРІ́ТИ), ри́ть, док., спец. Зменшуватися в об'ємі при горінні, плавленні тощо; вигорати. Де б те золото дівалось, якби не вгоряло? (Номис); // Те саме, що згора́ти. Така деревина, що не піднести, – а вгоріла, мов тріска! (Г. Хоткевич).  Словник української мови у 20 томах
3. угоряти — УГОРЯ́ТИ (ВГОРЯ́ТИ), я́є, недок., УГОРІ́ТИ (ВГОРІ́ТИ), ри́ть, док., спец. Зменшуватися в об’ємі при горінні, плавленні тощо. Де б те золото дівалось, якби не вгоряло? (Номис, 1864, № 14058); Така деревина, що не піднести, — а вгоріла, мов тріска! (Хотк., II, 1966, 392).  Словник української мови в 11 томах
4. угоряти — Угоряти, -ряю, -єш сов. в. угорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Терять, потерять часть вѣса при горѣніи. Де б те золото дівалось, як би не вгоряло. Ном. № 14058.  Словник української мови Грінченка