узаміт

узамі́т

присл., діал.

Поспіль, без винятку.

Значення в інших словниках

1. узаміт — УЗАМІ́Т, у, ч. Силует, обриси. Коли входили в сутінь придорожних верб, повернулись і бачили один одномасний узаміт міста (М. Хвильовий).  Словник української мови у 20 томах
2. узаміт — Узаміт нар. Сплошь, безъ исключенія. Вепським всіх взаміт частує. Мкр. Н. 31. см. замет.  Словник української мови Грінченка