Великий тлумачний словник сучасної мови

улучати

улуча́ти

улучений, улучення див. влучати, влучений, влучення та ін.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. улучати — улуча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. улучати — <�ВЛУЧАТИ > вціляти, поціляти, втрапляти, сов. попадати; дк. ВЛУЧИТИ, вгатити, вліпити.  Словник синонімів Караванського
  3. улучати — УЛУЧА́ТИ див. влуча́ти.  Словник української мови у 20 томах
  4. улучати — ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм.  Словник синонімів української мови
  5. улучати — Улуча́ти, -ча́ю, -ча́єш; улу́чи́ти, улу́чу, -чиш, -чать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. улучати — УЛУЧА́ТИ див. влуча́ти.  Словник української мови в 11 томах
  7. улучати — Улучати, -чаю, -єш сов. в. улучити, -чу, -чиш, гл. 1) Попадать, попасть въ цѣль. Коли чи б'є, то вже влучає. Котл. Кн. IV. 65. Не влучила Лемерівна в ніженьку, та влучила Лемерівна в серденько. Мет. 285. 2) Попадать, попасть куда, найти путь.  Словник української мови Грінченка