умерлий
уме́рлий
(вмерлий), -а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до умерти.
|| у знач. ім. умерлий, -лого, ч. Небіжчик, покійник.
Ні живий ні вмерлий рідко — те саме, що Ні живий ні мертвий (див. живий).
Великий тлумачний словник сучасної української мови