уминати

умина́ти

I (вминати), -аю, -аєш, недок., ум'яти (вм'яти) і діал. умняти, умну, умнеш, док., перех.

1》 Мнучи, робити м'яким.

2》 розм. Їсти швидко, зі смаком, жадібно, багато.

II див. вминати I.

Значення в інших словниках

1. уминати — умина́ти 1 дієслово недоконаного виду мнучи, робити м'яким; їсти швидко, зі смаком діал. умина́ти 2 дієслово недоконаного виду вдавлювати; утоптувати  Орфографічний словник української мови
2. уминати — М'яти, виминати, розминати; (їжу) наминати, трощити, теребити, ЛОПАТИ, затирати, тріскати, с. уминати за обидві щоки <�на всі заставки>, ЖЕРТИ.  Словник синонімів Караванського
3. уминати — див. їсти  Словник синонімів Вусика
4. уминати — Бгати, забгати, дібгати, набгати, убгати, увібгати  Словник чужослів Павло Штепа
5. уминати — УМИНА́ТИ¹ (ВМИНА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМ'Я́ТИ (ВМ'Я́ТИ) і діал. УМНЯ́ТИ, умну́, умне́ш, док., що. 1. Мнучи, робити м'яким. Ум'яти жменю прядива. 2. розм. Їсти швидко, зі смаком, жадібно, багато.  Словник української мови у 20 томах
6. уминати — Ї́СТИ (приймати їжу), СПОЖИВА́ТИ, ЗАЖИВА́ТИ, ЖИВИ́ТИСЯ, УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ) розм., ПОЖИВЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., КУСА́ТИ розм., ЖУВА́ТИ розм., ірон., РЕМИГА́ТИ вульг., ТРАПЕЗУВА́ТИ заст., жарт., ірон., ЗАЇДА́ТИ діал., ХАРЧУВА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
7. уминати — Умина́ти, -на́ю, -на́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. уминати — УМИНА́ТИ¹ (ВМИНА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМ’Я́ТИ (ВМ’Я́ТИ) і діал. УМНЯ́ТИ, умну́, умне́ш, док., перех. 1. Мнучи, робити м’яким. Ум’яти жменю прядива. 2. розм. Їсти швидко, із смаком, жадібно, багато.  Словник української мови в 11 томах
9. уминати — I. Уминати, -наю, -єш сов. в. ум'яти, умну, -неш, гл. 1) Выминать, вымять, измять, умять. 2) Уплетать, уплесть. Так уминає, що аж за ушима лящить. Грин. І. 125. Лев уминав за сніданням ягня. Гліб. Сижу собі в кінці стола, курча уминаю. Чуб. V. 655.  Словник української мови Грінченка