Значення в інших словниках
-
умліти —
умлі́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
умліти —
УМЛІ́ТИ див. умліва́ти.
Словник української мови у 20 томах
-
умліти —
умліва́ти / умлі́ти душе́ю (се́рцем). Бути надзвичайно враженим, схвильованим чимсь; болісно переживати щось. — Сава!! — зойкнула (мати), умліваючи душею.— Сава убив його! — і упала на долівку (О.
Фразеологічний словник української мови
-
умліти —
ЗАВМИРА́ТИ (про серце — під впливом сильного почуття втрачати нормальний ритм, ніби зупинятися), ЗАМИРА́ТИ, ХОЛО́НУТИ, ЗАХО́ДИТИСЯ, УМЛІВА́ТИ (ВМЛІВА́ТИ), СТИСКА́ТИСЯ, СТИ́СКУВАТИСЯ, ТЕ́РПНУТИ, ОМИРА́ТИ діал. — Док.
Словник синонімів української мови
-
умліти —
Умлі́ти, умлі́ю, -млі́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
умліти —
УМЛІ́ТИ див. умліва́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
умліти —
Умлівати, -ваю, -єш сов. в. умліти, -лію, -єш, гл. 1) Млѣть, обомлѣвать, обомлѣть. Не бачила сова сокола: як уздріла, аж умліли. Ном. № 4374. Як уздріла Ганнусенька, на ніженьках вмліла. Гол. А в козака серце умліває, а в дівчини — кров'ю окипає. н.
Словник української мови Грінченка