умовляти
умовля́ти
(вмовляти), -яю, -яєш, недок., умовити (вмовити), -влю, -виш; мн. умовлять; док., перех.
1》 також із прямою мовою, додатковим підрядним реченням, інфін. або чим, рідко на що. Переконувати кого-небудь, схиляючи до чогось.
2》 перев. недок. Заспокоювати, утішати словами.
Великий тлумачний словник сучасної української мови