унишкнути

уни́шкнути

-ну, -неш; мин. ч. унишк, -ла, -ло; док., розм.

Те саме, що затихнути.

Значення в інших словниках

1. унишкнути — уни́шкнути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. унишкнути — [унишкнутие] -ну, -неиш; нак. -ние, -н'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. унишкнути — УНИ́ШКНУТИ, ну, неш; мин. ч. уни́шк, ла, ло; док., розм. Те саме, що зати́хнути. Потім Дидона мов унишкла, Звеліла, щоб і Гандзя вийшла, Щоб їй насумоватись [насумуватись] всмак (І. Котляревський); Розмова знов унишкла.  Словник української мови у 20 томах
4. унишкнути — УНИ́ШКНУТИ, ну, неш; мин. ч. уни́шк, ла, ло; док., розм. Те саме, що зати́хнути. Потім Дидона мов унишкла, Звеліла, щоб і Гандзя вийшла, Щоб їй насумоватись [насумуватись] всмак (Котл., І, 1952, 85); Розмова знов унишкла.  Словник української мови в 11 томах
5. унишкнути — Унишкнути, -ну, -неш гл. Утихнуть, перестать, прекратиться. Як дощ піде, то вітер унишкне. Лебед. Собаки вже геть внишкли. Екатер. у. Так бідна з горя говорила Дідона, жизнь свою кляла.... Потім Дідони мов унишкла. Котл. Ен. І. 36.  Словник української мови Грінченка