упевняти

упевня́ти

(впевняти), -яю, -яєш і упевнювати (впевнювати), -юю, -юєш, недок., упевнити (впевнити), -ню, -ниш, док., перех., в чому, із спол. що або без додатка.

Вселяти певність, переконувати кого-небудь у чомусь.

Значення в інших словниках

1. упевняти — упевня́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. упевняти — УПЕВНЯ́ТИ (ВПЕВНЯ́ТИ), я́ю, я́єш і УПЕ́ВНЮВАТИ (ВПЕ́ВНЮВАТИ), юю, юєш, недок., УПЕ́ВНИТИ (ВПЕ́ВНИТИ), ню, ниш, док., кого, у чому, із спол. що або без дод. Вселяти певність, переконувати кого-небудь у чомусь.  Словник української мови у 20 томах
3. упевняти — ЗАПЕВНЯ́ТИ (переконувати кого-небудь у чомусь, авторитетно твердити щось), ЗАПЕ́ВНЮВАТИ рідше, УПЕВНЯ́ТИ (ВПЕВНЯ́ТИ), УПЕ́ВНЮВАТИ (ВПЕ́ВНЮВАТИ) рідше, ЗАВІРЯ́ТИ розм. — Док.: запе́внити, упе́внити (впе́внити), заві́рити.  Словник синонімів української мови
4. упевняти — УПЕВНЯ́ТИ (ВПЕВНЯ́ТИ), я́ю, я́єш і УПЕ́ВНЮВАТИ (ВПЕ́ВНЮВАТИ), юю, юєш, недок., УПЕ́ВНИТИ (ВПЕ́ВНИТИ), ню, ниш, док., перех.. в чому, із спол. що або без додатка. Вселяти певність, переконувати кого-небудь у чомусь.  Словник української мови в 11 томах
5. упевняти — Упевняти, -няю, -єш сов. в. упевнити, -ню, -ниш, гл. Увѣрять, увѣрить. Його прибічники нас упевняли К. ЦН. 249.  Словник української мови Грінченка