упольований
упольо́ваний
(впольований), -а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до уполювати (вполювати).
|| упольовано (впольовано), безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиупольо́ваний
(впольований), -а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до уполювати (вполювати).
|| упольовано (впольовано), безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мови