усидіти

уси́діти

(всидіти), -джу, -диш, док.

1》 Сидячи, утриматися або залишитися в цьому положенні, не упасти, не встати при штовханні, ударах, тісноті і т. ін.

2》 Примусити себе спокійно сидіти на місці, не зважаючи на свої бажання, почуття і т. ін.

|| Залишитися де-небудь, не виходячи, не від'їжджаючи і т. ін.

|| Бути якийсь час у спокої, у бездіяльності.

3》 розм. Надовго залишитися, улаштуватися де-небудь жити, працювати.

|| перен. Втриматися при владі, зберегти свої позиції за несприятливих умов.

Значення в інших словниках

1. усидіти — уси́діти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. усидіти — УСИ́ДІТИ (ВСИ́ДІТИ), джу, диш, док. 1. Сидячи, утриматися або залишитися в цьому положенні, не впасти, не встати при штовханні, ударах, тісноті і т. ін. [Горпина:] Що це ми сидимо, пхаємось коло стола!.. Сядьмо, куми, долі!...  Словник української мови у 20 томах
3. усидіти — Уси́діти, уси́джу, уси́диш, -дять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. усидіти — УСИ́ДІТИ (ВСИ́ДІТИ), джу, диш, док. 1. Сидячи, утриматися або залишитися в цьому положенні, не упасти, не встати при штовханні, ударах, тісноті і т. ін. [Горпина:] Що це ми сидимо, пхаємось коло стола!.. Сядьмо, куми, долі!...  Словник української мови в 11 томах
5. усидіти — Усидіти, -джу, -диш гл. Усидѣть. На улицю не піду і дома не всиджу. Мет. 116.  Словник української мови Грінченка