усидіти
уси́діти
(всидіти), -джу, -диш, док.
1》 Сидячи, утриматися або залишитися в цьому положенні, не упасти, не встати при штовханні, ударах, тісноті і т. ін.
2》 Примусити себе спокійно сидіти на місці, не зважаючи на свої бажання, почуття і т. ін.
|| Залишитися де-небудь, не виходячи, не від'їжджаючи і т. ін.
|| Бути якийсь час у спокої, у бездіяльності.
3》 розм. Надовго залишитися, улаштуватися де-небудь жити, працювати.
|| перен. Втриматися при владі, зберегти свої позиції за несприятливих умов.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- усидіти — уси́діти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- усидіти — УСИ́ДІТИ (ВСИ́ДІТИ), джу, диш, док. 1. Сидячи, утриматися або залишитися в цьому положенні, не впасти, не встати при штовханні, ударах, тісноті і т. ін. [Горпина:] Що це ми сидимо, пхаємось коло стола!.. Сядьмо, куми, долі!... Словник української мови у 20 томах
- усидіти — Уси́діти, уси́джу, уси́диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- усидіти — УСИ́ДІТИ (ВСИ́ДІТИ), джу, диш, док. 1. Сидячи, утриматися або залишитися в цьому положенні, не упасти, не встати при штовханні, ударах, тісноті і т. ін. [Горпина:] Що це ми сидимо, пхаємось коло стола!.. Сядьмо, куми, долі!... Словник української мови в 11 томах
- усидіти — Усидіти, -джу, -диш гл. Усидѣть. На улицю не піду і дома не всиджу. Мет. 116. Словник української мови Грінченка