усидіти

УСИ́ДІТИ (ВСИ́ДІТИ), джу, диш, док.

1. Сидячи, утриматися або залишитися в цьому положенні, не впасти, не встати при штовханні, ударах, тісноті і т. ін.

[Горпина:] Що це ми сидимо, пхаємось коло стола!.. Сядьмо, куми, долі! [Бублейниця:] І я з-за того не всиджу на стільці, аж коливаюсь. Педоре! Давай килима! (І. Нечуй-Левицький);

Море так розсердилось, так хвилями кидає, що на тому місці, де хтось звичайне сидить, уже не можна всидіти (Леся Українка).

2. Примусити себе спокійно сидіти на місці, не зважаючи на свої бажання, почуття і т. ін.

Сопілка й кобзи всі як нам заголосили, Та в мідні тарілки Як брязкнули [брязнули], загромотіли, То будь я песький син, Коли в світлиці хоч один Усидів на ослінці! (П. Гулак-Артемовський);

Мабуть догадувалась [Палажка], що я тут недалечко. Я насилу всиділа в коноплях, трохи не вискочила, та вже мене Левадиха придержала за спідницю (І. Нечуй-Левицький);

Пан Темницький, що досі ледво [ледве] міг усидіти з нетерплячки, звернувся до сина (І. Франко);

Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк);

// Залишитися де-небудь, не виходячи, не від'їжджаючи і т. ін.

А Ганна тим часом дожидалася чоботаревого хлопця .. і, не мігши всидіти в хаті, одяглась і пішла йому назустріч (Б. Грінченко);

// Бути якийсь час у спокої, у бездіяльності.

Денис ні улежить, ні усидить, і не постоїть на одному місці. Ходить, перебіга з-під одного дерева під друге (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Я б і не всиділа без роботи і навіть світом нудила б, хоч би в мене було і три наймички (І. Нечуй-Левицький).

3. розм. Надовго залишитися, улаштуватися де-небудь жити, працювати.

– Де ж та правда? – вперше спитав себе Наливайко і відчув, що не всидіти йому в замку охоронцем князя (Іван Ле);

[Костя Квач:] Я матрос... хоч і сухопутний... Не можу я довго на одному місці всидіти (Ю. Мокрієв);

// перен. Втриматися при владі, зберегти свої позиції за несприятливих умов.

А найстрашніше почалося, коли інтервенти побачили, що вже не всидіти їм тут: .. з боку Миколаєва наближаються червоні, в самому місті почали вибухати робітничі повстання (О. Гончар).