фонокардіографія

фонокардіогра́фія

-ї, ж.

Метод дослідження серцево-судинної системи, що полягає у графічній реєстрації звукових явищ, викликаних діяльністю серця.

Значення в інших словниках

1. фонокардіографія — фонокардіогра́фія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. фонокардіографія — фонокардіогра́фія (від фоно... і кардіографія) графічний запис звукових явищ, зумовлених діяльністю серця. Здійснюють за допомогою приладу – фонокардіографа.  Словник іншомовних слів Мельничука