фортуна
форту́на
-и, ж.
1》 У давньоримській міфології – богиня щасливої долі, талану, яку зображували молодою жінкою із зав'язаними очима; символ щасливого випадку, удачі.
2》 Щасливий випадок, удача, успіх.
|| розм. Доля, талан.
3》 заст. Майно, статок.
Великий тлумачний словник сучасної української мови