Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
хабарництво —
хаба́рництво іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
хабарництво —
рос. взяточничество приймання службовою особою, а також давання їй хабара з метою одержання певних вигод протизаконним порядком. Бюрократичні системи особливо податливі на хабарі.
Eкономічна енциклопедія
хабарництво —
ХАБА́РНИЦТВО, а, с. Одержання хабарів службовою особою; поведінка вчинки хабарника. Так звані бізнесмени, котрі влаштувалися завдяки хабарництву чи номенклатурній кон'юктурі, не є того типу люди...
Словник української мови у 20 томах
хабарництво —
Хаба́рництво, -ва, -ву
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хабарництво —
ХАБА́РНИЦТВО, а, с. Одержання хабарів службовою особою. Він [В. І. Ленін] вживав найрішучіших заходів в усіх випадках, що стосувалися розтрати державних коштів, крадіжок державного майна і хабарництва (Біогр. Леніна, 1955, 254); У фонді [О. І.
Словник української мови в 11 томах