Великий тлумачний словник сучасної мови

хабарництво

хаба́рництво

-а, с.

Одержання хабарів службовою особою.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. хабарництво — хаба́рництво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. хабарництво — рос. взяточничество приймання службовою особою, а також давання їй хабара з метою одержання певних вигод протизаконним порядком. Бюрократичні системи особливо податливі на хабарі.  Eкономічна енциклопедія
  3. хабарництво — ХАБА́РНИЦТВО, а, с. Одержання хабарів службовою особою; поведінка вчинки хабарника. Так звані бізнесмени, котрі влаштувалися завдяки хабарництву чи номенклатурній кон'юктурі, не є того типу люди...  Словник української мови у 20 томах
  4. хабарництво — Хаба́рництво, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. хабарництво — ХАБА́РНИЦТВО, а, с. Одержання хабарів службовою особою. Він [В. І. Ленін] вживав найрішучіших заходів в усіх випадках, що стосувалися розтрати державних коштів, крадіжок державного майна і хабарництва (Біогр. Леніна, 1955, 254); У фонді [О. І.  Словник української мови в 11 томах