хаміль

хамі́ль

хаміль-хаміль, присудк. сл., розм.

Указує на непомітний швидкий відхід, зникнення кого-небудь.

Значення в інших словниках

1. хаміль — хамі́ль присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. хаміль — ХАМІ́ЛЬ, ХАМІ́ЛЬ-ХАМІ́ЛЬ, пред., розм. Уживається при вказівці на непомітний або швидкий відхід, зникнення кого-небудь. – Та се кажучи, узяла оце горщатко, – при сьому слові баба Горпиниха показала горщатко, зав'язане в хустку, – та – хаміль...  Словник української мови у 20 томах
3. хаміль — ХАМІ́ЛЬ, ХАМІ́ЛЬ-ХАМІ́ЛЬ, присудк. сл., розм. Уживається при вказівці на непомітний швидкий відхід, зникнення кого-небудь. — Та се кажучи, узяла оце горщатко,— при сьому слові баба Горпиниха показала горщатко, зав’язане в хустку...  Словник української мови в 11 томах
4. хаміль — Хаміль меж., выражающее осторожное движеніе, съ которымъ скрываются? А вона вже тоді хаміль, хаміль за хустку, та дідька вже не було. Черк. у. Той з печі хаміль, хаміль (ночью слѣзъ украдкой и ушелъ). Мнж. 95.  Словник української мови Грінченка