ханти

ха́нти

-ів, мн. (одн. хант, -а, ч.).

Народність угро-фінської мовної групи, що живе у нижній течії Обі (в Ханти-Мансійському і Ямало-Ненецькому автономних округах) та в Томській області Російської Федерації.

Значення в інших словниках

1. ханти — ха́нти іменник чоловічого або жіночого роду, істота представник або представниця народності  Орфографічний словник української мови
2. ханти — ХА́НТИ, невідм., мн. (одн. хант, а, ч.). Народність угро-фінської мовної групи, що живе у нижній течії Обі в Ханти-Мансійському і Ямало-Ненецькому автономних округах та в Томській області Російської федерації.  Словник української мови у 20 томах
3. ханти — ХА́НТИ, ів, мн. (одн. хант, а, ч.). Народність угро-фінської мовної групи, що живе у нижній течії Обі в Ханти-Мансійському і Ямало-Ненецькому автономних округах та в Томській області РРФСР.  Словник української мови в 11 томах