хапонути —
[хапоунутие] -ну, -понеш, -понеимо, -понеите; нак. -пони, -н'іт'
Орфоепічний словник української мови
хапонути —
ХАПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що. Підсил. до хапну́ти. Яшко задумано всміхнувся і йшов мовчазний. Раптом хапонув легенями повітря й кинув із жагою: – Чи-и на мо-орі-і... (А.
Словник української мови у 20 томах
хапонути —
ХАПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. Підсил. до хапну́ти. Яшко задумано всміхнувся і йшов мовчазний. Раптом хапонув легенями повітря й кинув із жагою: — Чи-и на мо-орі-і… (Головко, І, 1957, 143); — А ти, супостате, не поцікавився...
Словник української мови в 11 томах