хапонути
ХАПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що.
Підсил. до хапну́ти.
Яшко задумано всміхнувся і йшов мовчазний. Раптом хапонув легенями повітря й кинув із жагою: – Чи-и на мо-орі-і... (А. Головко);
– А ти, супостате, не поцікавився, чого ж то воно наша земелька гуляє? Тобі аби хапонути, аби собі зажерти (Д. Бедзик);
– Про дубки правильно згадав... Бідноті призначали, а Шумейко все собі хапонув (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)