хапонути

ХАПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., перех. Підсил. до хапну́ти.

Яшко задумано всміхнувся і йшов мовчазний. Раптом хапонув легенями повітря й кинув із жагою: — Чи-и на мо-орі-і… (Головко, І, 1957, 143);

— А ти, супостате, не поцікавився, чого ж то воно наша земелька гуляє? Тобі аби хапонути, аби собі зажерти (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 127);

— Про дубки правильно згадав… Бідноті призначали, а Шумейко все собі хапонув (Шиян, Баланда, 1957, 119).

Значення в інших словниках

1. хапонути — хапону́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. хапонути — див. хапати  Словник синонімів Вусика
3. хапонути — [хапоунутие] -ну, -понеш, -понеимо, -понеите; нак. -пони, -н'іт'  Орфоепічний словник української мови
4. хапонути — ХАПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., кого, що. Підсил. до хапну́ти. Яшко задумано всміхнувся і йшов мовчазний. Раптом хапонув легенями повітря й кинув із жагою: – Чи-и на мо-орі-і... (А.  Словник української мови у 20 томах
5. хапонути — -ну, -неш, док., однокр., перех. Підсил. до хапнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови