хорунжий

хору́нжий

-жого, ч., іст.

1》 Особа, що носила прапор або корогву війська; прапороносець.

2》 У 17-18 ст. в Україні – особа, що входила до складу генеральної старшини й головним чином інспектувала військо, а також була охоронцем великого полкового і малого прапора.

3》 Військова посада на Запорізькій Січі та в інших козацьких громадах у 16-18 ст. (були генеральні хорунжі, полкові та сотенні хорунжі – хоронителі відповідних знамен).

4》 Перший офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії, який відповідав підпоручику й корнету; особа, що мала цей чин.

Значення в інших словниках

1. Хорунжий — Хору́нжий прізвище  Орфографічний словник української мови
2. хорунжий — Прапороносець; (звання) підпоручник, сов. молодший лейтенант.  Словник синонімів Караванського
3. хорунжий — [хоурунжией] м. (на) -жому/-ж'ім, мн. -ж'і  Орфоепічний словник української мови
4. хорунжий — ХОРУ́НЖИЙ, жого, ч., іст. 1. Особа, що носила прапор або корогву війська; прапороносець. У руках Сомко держить золоту булаву Богданову; над ним розпустили хорунжі й бунчукові військову корогов і бунчук (П.  Словник української мови у 20 томах
5. хорунжий — Краще здоровий хорунжий, як хорий полковник. Краще бути біднішим, але мати добре здоров'я.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. хорунжий — 1. у давній Польщі й Вел. князівстві Литовському урядовець, який носив корогву (х. вел. і надвірний); також земський урядовець; 2. в Україні XVII-XVIII ст. член генеральної (генеральний х.), полкової або сотенної старшини; 3. в Росії перший офіцерський чин у козачих військах.  Універсальний словник-енциклопедія
7. хорунжий — ПРАПОРОНО́СЕЦЬ, ХОРУ́НЖИЙ заст. — Розгорніть прапор! — наказав Красик прапороносцеві (Д. Ткач); Пробравсь (Петро) у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана (П. Куліш).  Словник синонімів української мови
8. хорунжий — Хору́нжий, -жого; -ру́нжі, -жих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. хорунжий — ХОРУ́НЖИЙ, жого, ч., іст. 1. Особа, що носила прапор або корогву війська; прапороносець. У руках Сомко держить золоту булаву Богданову; над ним розпустили хорунжі й бунчукові військову корогов і бунчук (П. Куліш, Вибр., 1969, 166). 2. У XVII-XVIII ст.  Словник української мови в 11 томах
10. хорунжий — Хорунжий, -жого м. 1) Хорунжій, знаменосецъ. Лучче живий хорунжий, ніж мертвий сотник. Ном. №7291. Убив хорунжого і корогов його приніс до гетьмана. К. ЧР. 41. 2) Одинъ изъ участниковъ свадебнаго обряда. О. 1862. IV. 17.  Словник української мови Грінченка