хрип

-у, ч.

1》 Сиплий нечистого тону звук, характерний для утрудненого дихання, нездорового або пересохлого горла тощо.

|| Сипле звучання чого-небудь.

2》 Хрипле мовлення, хриплуватий голос.

3》 Шум у легенях при деяких захворюваннях.

Значення в інших словниках

1. хрип — хрип іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. хрип — ХРИП, у, ч. 1. Сиплий нечистого тону звук, який видається при утрудненому диханні, нездоровому або пересохлому горлі тощо. Брязкіт дрюччя, крики, стогін, прокльони, благання о поміч, хрип конаючих, дикі голоси сполоханих птахів, лопотання їх крил...  Словник української мови у 20 томах
3. хрип — ХРИП, у, ч. 1. Сиплий нечистого тону звук, який видається при утрудненому диханні, нездоровому або пересохлому горлі тощо. Брязкіт дрюччя, крики, стогін, прокльони, благання о поміч, хрип конаючих, дикі голоси сполоханих птахів...  Словник української мови в 11 томах