хроніка

хро́ніка

-и, ж.

1》 іст. Запис подій у часовій послідовності, зроблений сучасником; літопис.

2》 Літературний твір, який містить історію суспільних, політичних, сімейних та інших подій.

|| чого або яка, розм. Взагалі оповідання, історія пригод, подій і т. ін.

3》 тільки одн. Стисла інформація про події сучасного життя (в газеті, журналі, по радіо і т. ін.).

|| Відділ інформації про такі події в газеті, журналі.

4》 Документальний фільм про події сучасного життя.

|| Жанр кіномистецтва, пов'язаний з відтворенням окремих подій сучасного життя.

Значення в інших словниках

1. хроніка — хро́ніка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. хроніка — Літопис; (літ. твір) сага; (подій) хронологія, послідовний виклад <�перебіг>; (скандальна) пригоди; (газетна) короткі повідомлення <�вістки>, (як рубрика) відділ хроніки; (на екрані) кінохроніка.  Словник синонімів Караванського
3. хроніка — [хрон'іка] -кие, д. і м. -н'іц'і  Орфоепічний словник української мови
4. хроніка — рос. хроника 1. Запис історичних подій у хронологічній послідовності. 2. Літературно-журналістський жанр, коротке повідомлення про перебіг певних подій; послідовна тривала констатація певних фактів, плинності подій. 3. Розділ коротких повідомлень у пресі.  Eкономічна енциклопедія
5. хроніка — ХРО́НІКА, и, ж. 1. іст. Запис подій у часовій послідовності, зроблений сучасником; літопис. Крім книг богослужебних, перекладались [в Київській Русі] і світські, зокрема грецькі хроніки (літописи) (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. хроніка — хро́ніка (грец. χρονικά – літопис, від χρόνος – час) 1. Вид історичного твору; літературний твір, у якому послідовно розкривається історія якихось суспільних чи родинних подій. 2. Відділ коротких повідомлень у пресі. 3. Документальний кінофільм про поточні події суспільного життя.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. хроніка — Запис історичних подій рік за роком, типовий для середньовіччя; літопис.  Універсальний словник-енциклопедія
8. хроніка — ЛІТО́ПИС (у стародавні часи — хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником), ХРО́НІКА іст.; АННА́ЛИ мн. (у давніх єгиптян, ассирійців, персів, китайців — записи історичних подій за роками).  Словник синонімів української мови
9. хроніка — Хро́ніка, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. хроніка — ХРО́НІКА, и, ж. 1. іст. Запис подій у часовій послідовності, зроблений сучасником; літопис. Крім книг богослужебних, перекладались [в Київській Русі] і світські, зокрема грецькі хроніки (літописи) (Іст. СРСР, І, 1956, 46).  Словник української мови в 11 томах