Значення в інших словниках
-
хукнути —
ху́кнути дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
хукнути —
ХУ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ху́кати. Хукни ти, моя дружино, У віконечко на скло: Подивись, як замітає Сніг і церкву і село (Я. Щоголів); – Не весело, не весело... Та й не дуже душно. Гляньте! – І він з силою хукнув у повітря.
Словник української мови у 20 томах
-
хукнути —
ДИ́ХАТИ (робити вдихи і видихи), ВІДДИХА́ТИ (ВІДДИ́ХУВАТИ рідше), ЗВО́ДИТИ ДУХ розм., ТХНУ́ТИ заст.; ХАПА́ТИ ПОВІ́ТРЯ (жадібно); СА́ПАТИ (важко, із свистом); ХЛИ́ПАТИ (важко, голосно); ХА́КАТИ розм., ХЕ́КАТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
хукнути —
Ху́к[х]нути, -ну, -неш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
хукнути —
ХУ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ху́кати. Хукни ти, моя дружино, У віконечко на скло: Подивись, як замітає Сніг і церкву і село (Щог., Поезії, 1958, 112); — Не весело, не весело… Та й не дуже душно. Гляньте! — І він з силою хукнув у повітря.
Словник української мови в 11 томах
-
хукнути —
Хукнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ хукати. Дохнуть, дунуть ртомъ. Хукни ти, моя дружино, у віконечко на скло. Щог. В. 59. Взяла тіста, качала, качала, хукнула — полетів голуб. Чуб. II. 194.
Словник української мови Грінченка