хукнути

Значення в інших словниках

1. хукнути — ху́кнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. хукнути — ХУ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ху́кати. Хукни ти, моя дружино, У віконечко на скло: Подивись, як замітає Сніг і церкву і село (Я. Щоголів); – Не весело, не весело... Та й не дуже душно. Гляньте! – І він з силою хукнув у повітря. Словник української мови у 20 томах
3. хукнути — ДИ́ХАТИ (робити вдихи і видихи), ВІДДИХА́ТИ (ВІДДИ́ХУВАТИ рідше), ЗВО́ДИТИ ДУХ розм., ТХНУ́ТИ заст.; ХАПА́ТИ ПОВІ́ТРЯ (жадібно); СА́ПАТИ (важко, із свистом); ХЛИ́ПАТИ (важко, голосно); ХА́КАТИ розм., ХЕ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
4. хукнути — Ху́к[х]нути, -ну, -неш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. хукнути — ХУ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ху́кати. Хукни ти, моя дружино, У віконечко на скло: Подивись, як замітає Сніг і церкву і село (Щог., Поезії, 1958, 112); — Не весело, не весело… Та й не дуже душно. Гляньте! — І він з силою хукнув у повітря. Словник української мови в 11 томах
6. хукнути — Хукнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ хукати. Дохнуть, дунуть ртомъ. Хукни ти, моя дружино, у віконечко на скло. Щог. В. 59. Взяла тіста, качала, качала, хукнула — полетів голуб. Чуб. II. 194. Словник української мови Грінченка