хукнути
ХУ́КНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до ху́кати.
Хукни ти, моя дружино, У віконечко на скло: Подивись, як замітає Сніг і церкву і село (Я. Щоголів);
– Не весело, не весело... Та й не дуже душно. Гляньте! – І він з силою хукнув у повітря. Біля його рота виріс білий хвіст пари (В. Речмедін);
Він здійняв окуляри й, хукнувши, легенько почав протирати їх хусткою (Олесь Досвітній);
Татош прийшов і хукнув на молоко, і воно невидячки стало студене (А. Калин);
Таке настирливе підглядання починало дратувати Байду. Сьогодні він вирішив перехитрити верткого чоловіка і, підморгнувши Ількові, хукнув на каганець (П. Панч);
– Ху! – хукнув Тимофій. – Якого тобі жениха треба? – Сватай, Тимофію, – хтось сказав з купи, що почала збиратися кругом їх (Панас Мирний);
Суддя пробіг жадно очима відозви й аж витер рясний піт з лоба, хукнувши (П. Козланюк).
Значення в інших словниках
- хукнути — ху́кнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- хукнути — -ну, -неш, док. Однокр. до хукати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хукнути — ДИ́ХАТИ (робити вдихи і видихи), ВІДДИХА́ТИ (ВІДДИ́ХУВАТИ рідше), ЗВО́ДИТИ ДУХ розм., ТХНУ́ТИ заст.; ХАПА́ТИ ПОВІ́ТРЯ (жадібно); СА́ПАТИ (важко, із свистом); ХЛИ́ПАТИ (важко, голосно); ХА́КАТИ розм., ХЕ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
- хукнути — Ху́к[х]нути, -ну, -неш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хукнути — ХУ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ху́кати. Хукни ти, моя дружино, У віконечко на скло: Подивись, як замітає Сніг і церкву і село (Щог., Поезії, 1958, 112); — Не весело, не весело… Та й не дуже душно. Гляньте! — І він з силою хукнув у повітря. Словник української мови в 11 томах
- хукнути — Хукнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ хукати. Дохнуть, дунуть ртомъ. Хукни ти, моя дружино, у віконечко на скло. Щог. В. 59. Взяла тіста, качала, качала, хукнула — полетів голуб. Чуб. II. 194. Словник української мови Грінченка