1. Великий тлумачний словник сучасної мови

хукати

ху́кати

-аю, -аєш, недок.

1》 Дихати на кого-, що-небудь з метою зігріти, охолодити, притишити біль і т. ін.

2》 Випускати з рота струмінь повітря; дмухати, дути.

3》 Видавати звук "ху"; хекати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хукати — ху́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. хукати — (на страву) дмухати, дути; (на руки) дихати; Р. хекати. Словник синонімів Караванського
  3. хукати — ХУ́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. Дихати на кого-, що-небудь з метою зігріти, охолодити, притишити біль і т. ін. То вона пригортала до серця обшпарену руку, то тріпала нею, то приводила до рота, хукала – болість не німіла (Панас Мирний); Тупцюють дроворуби... Словник української мови у 20 томах
  4. хукати — ДИ́ХАТИ (робити вдихи і видихи), ВІДДИХА́ТИ (ВІДДИ́ХУВАТИ рідше), ЗВО́ДИТИ ДУХ розм., ТХНУ́ТИ заст.; ХАПА́ТИ ПОВІ́ТРЯ (жадібно); СА́ПАТИ (важко, із свистом); ХЛИ́ПАТИ (важко, голосно); ХА́КАТИ розм., ХЕ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. хукати — ХУ́КАТИ, аю, аєш, недок. 1. Дихати на кого-, що-небудь з метою зігріти, охолодити, притишити біль і т. ін. То вона пригортала до серця обшпарену руку, то тріпала нею, то приводила до рота, хукала — болість не німіла (Мирний, III, 1954, 76)... Словник української мови в 11 томах
  6. хукати — Хукати, -каю, -єш гл. Дуть (ртомъ). Дитина хукає на жижу. Котл. Ен. VI. 25. Хукає собі у руки. О. 1861. V. 74. І в рученьки не хукав. н. п. Словник української мови Грінченка