хурчання

хурча́ння

-я, с.

Дія за знач. хурчати і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. хурчання — хурча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. хурчання — див. звучання  Словник синонімів Вусика
3. хурчання — ХУРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. хурча́ти і звуки, утворювані цією дією. Ніде ні пострілу, ні бентежного хурчання крил (М. Рудь); Хурчання мотора вщухло, машина зникла вдалині (С. Голованівський); Ярина так гірко плаче, що Яків не може зупинити її сліз.  Словник української мови у 20 томах
4. хурчання — ХУРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. хурча́ти і звуки, утворювані цією дією. Ніде ні пострілу, ні бентежного хурчання крил (Рудь, Боривітер, 1969, 409); Хурчання мотора вщухло, машина зникла вдалині (Голов., Тополя..  Словник української мови в 11 томах