цвіркотіння

цвіркоті́ння

-я, с.

Дія за знач. цвіркотіти і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. цвіркотіння — цвіркоті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. цвіркотіння — [цв'іркоут’ін':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
3. цвіркотіння — ЦВІРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвіркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Микита сидів, радий слухати цвіркотіння своєї жінки (Грицько Григоренко).  Словник української мови у 20 томах
4. цвіркотіння — ЦВІРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвіркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Микита сидів, радий слухати цвіркотіння своєї жінки (Григ., Вибр., 1959, 47).  Словник української мови в 11 томах