церківця

це́рківця

церковця, -і, ж.

Зменш.-пестл. до церква 2).

Значення в інших словниках

1. церківця — це́рківця іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. церківця — ЦЕ́РКІВЦЯ, і, ж., розм. Церковця. На горбочку притулилась убогенька церківця (Ганна Барвінок).  Словник української мови у 20 томах
3. церківця — ЦЕ́РКІВЦЯ, і, ж., заст. Церковця. На горбочку притулилась убогенька церківця (Барв., Опов.., 1902, 136).  Словник української мови в 11 томах
4. церківця — Церківця, церковця, -ці ж. 1) ум. отъ церква. 2) мн. церковці. Родъ орнамента въ вышивкѣ. Гол. Од. 73. Colb. I. 49.  Словник української мови Грінченка